1. Осип Турянський Біографія Скорочено

Содержание. Биография Сын неграмотного крестьянина-столяра, Турянский получил образование в, продолжил учëбу на философском факультете, который окончил с докторской степенью в 1907 году. В Вене принимал активное участие в деятельности студенческого общества «Сич» и в 1908 году опубликовал свои первые рассказы (новеллы) в альманахе общества. В 1908—1909 гг.

Редактировал ежемесячник «Ukrainische Rundschau». В 1910 году переехал в, где стал работать учителем в гимназии. После начала Первой мировой войны, осенью 1914 года И. Турянский был призван в австрийскую армию и направлен на фронт. В 1915 году оказался в плену у сербов, был одним из немногих, переживших заключение в суровых зимних условиях в лагере военнопленных в горах Албании. Свои предсмертные душевные и физические мучения, использовал позже в качестве основы для автобиографического психологического антивоенного романа «Поза межами болю» (рус. За пределами боли).

Написанный в 1917 году в лагере для военнопленных на острове под влиянием литературного, роман был опубликован в немецком переводе и был восторженно принят немецкими и австрийскими литературными критиками, как один из самых замечательных европейских антивоенных романов того времени. В течение нескольких лет, писатель, живший позже в Вене, читал лекции в Венском университете, стал литературной знаменитостью. Его недолгая европейская известность не была, однако, признана на родине, в Галичине. После того как он вернулся туда в 1923 году, его литературные произведения были в значительной степени проигнорированы, а политические взгляды и откровенные критические высказывания о социальной политике были осуждены, особенно в кругах. Первоначально И. Турянский работал директором гимназии в, а затем в, но был вынужден в 1927 году оставить работу.

Впоследствии он работал учителем в польской гимназии во Львове. В конце 1920-х — начале 1930-х годов писатель активно сотрудничал с львовским «левым» журналом «Нові шляхи» (рус. Его более поздние литературные произведения, не смогли достичь художественного уровня первого романа. Умер во Львове и похоронен.

Биография Ранние годы. Осип Мандельштам родился 3 (15) января 1891 года в Варшаве в еврейской семье. Отец, Эмилий Вениаминович (Эмиль, Хаскл, Хацкель Бениаминович) Мандельштам (1856—1938), был. Осип Турянський - Ей, коб мене були вчили Життєвий і творчий шлях Осипа Турянського Мистецька спадщина Осипа Турянського.

У 1923 році Осип Турянський повернувся додому і працював директором Яворівської, Дрогобицької, Рогатинської гімназій, де викладав німецьку, французьку, латинську мови.

Избранные произведения. Дума первобытного леса / Дума пралісу (повесть, 1922),. Сын Земли /Син землі (повесть, 1933);. Борьба за величие / Боротьба за великість (сборник рассказов),. Рабчики / Рабчики (сатирическая комедия, 1927);. литературно-критические статьи и очерки. По мотивам романа «Поза межами болю» в 1989 году был снят одноимённый художественный фильм (режиссёр — ).

Английский перевод романа «За пределами боли» был опубликован в в 1935 году. Первое послевоенное издание прозы писателя было опубликовано в в 1989 году. Память. Имя писателя И. Турянского носят улицы во, и других городах Украины. Ссылки. (укр.).

Присвята дружині й сину Переднє слово 'Я й мої товариші впали жертвою жахливого злочину. Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства.

І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю — у країну божевілля і смерті'. Автор вирішив написати про своїх загиблих товаришів, тіні яких йому з'являються у сні і наяву. Це буде їм жалобним вінком, а спільні муки хай 'падуть прокльоном на старий світ, який ще досі тоне в морі крові й нікчемності'. 'Хай ясна ідея. Все вище й вище на сонячний шлях волі і щастя великого українського народу й до вселюдського братства й любові. І коли наша боротьба за волю така важка і кривава, то не падаймо нгна хвилю в темряву розпуки, бо Через сльози і терпіння Шлях веде до просвітління: Хто боровся, скутий тьмою, Тому сонце — мрія мрій'. І Штранцінгер, який просувався зі своїми шістьма товаришами, раптом зупинився.

Він був сліпий, і скрипка — те єдине, що лишила ому воєнна доля. Іти більше не міг, сказав, що залишиться тут. Товариші сказали, що залишаться з ним.

Підійшов старий серб-охоронець, націлився на Сабо. Той ударив його палицею по голові. У сумці в стражника були патрони, але ні крихітки їстівного.

Навколо були засніжені гори, урвища й безодні, скрізь чигала смерть. Ніде й сліду людей. Якщо й зустрінуть хату албанця, то й там їх чигає куля. Втома тягне всіх додолу, але сідати не можна — замерзнеш одразу.

Осип Турянський Біографія Скорочено

Тільки наче з-поза сумерків, з безкраїх засвітів, із-за океану ніж-о тихенько щось гомонить: 'Тату, тату!' Треба вогню, без нього загинуть. Знайшли якийсь корч, відірвали від нього, що могли, але мокрі гілочки не загорялися.

Книжки Шекспіра, Ґете, Канта спалили ще три дні тому. Кожен відірвав від себе шмат сухого одягу, але й це не допомогло. Потрібний був цілий одяг. Значить, хтось заради загального добра мусив померти. Але всі хотіли жити. Тоді вирішили, що помре найслабший.

Вони будуть скакати, танцювати навколо того корча, поки хтось не впаде. 'Без найменшої тіні спротиву почали скакати людські скелети, замерзлі з морозу, смертельно вичерпані голодом, бігати і скакати довкола корча. Лише одна думка вводила в рух їх закостенілі ноги: 'Скачи, скачи і витримай. А то, може, твої власні товариші тебе доб'ють!' Почався дикий танець. Героєві-оповідачеві хотілося впасти, скочити в безодню, але слабенькі ручки сина, які він ніби відчував на шиї, тримали його. Добровський сміявся й показував елегантні фігури танцю, бо був колись балетмейстером.

Сказав, щоб товариші уявили собі, що танцюють на балу з прекрасними дамами, котрим говорять компліменти, яких цілують. Один упав знесилений, але зараз же підхопився, як м'ячик, боячись виявитися найслабшим.

Бояні заплакав і став кликати маму. Добровський розмовляв з коханою жінкою, говорячи, щоб не лякалася його теперішнього вигляду. 'Адже ви знаєте, звідкіля у мене мертвецькі руки і щоки?

З грому гармат, із тяжких ран душі і тіла, з голоду й розпуки вони. З геройської боротьби за ваші товстенькі щоки й руки, за ваші золоті намиста й жемчуги. Та коли я гинув серед куль у ямі, вам не стало терпцю ждати на мене'. Тепер він уже не плаче, як тоді, лише сміється. Бояні не міг більше скакати, хотів кинутися в прірву, але йому не дали. Він подивився на кожного з товаришів і закликав маму на порятунок.

Сабо глянув на нього й сказав співчутливо, що й він людина, хай той не думає погано про нього. Бояні всміхнувся, попросив передати якісь гарні слова його мамі й заспокоїти її, що помер він у теплій хаті на м'якій постелі. Товариші стягли з трупа вбрання і розпалили вогонь. 'Важке мовчання перебив Добровський: 'Оце має бути людська доля! Вродилася людина, плакала, сміялася, співала, навчилася ходити і при чимчикувала, сердешна, аж сюди, щоби після найстрашніших мук покластися тут, у тій проклятій льодовій пустині на спочинок.

— Прокляте те життя, в котрому слабший мусить згинути, щоб дужчий міг жити'. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) Історичний матеріал Першої світової війни став для О. Турянського предметом художнього узагальнення. Письменник показав боротьбу в людині біологічних інстинктів і духовної волі до життя, підніс загальнолюдські цінності — дружбу, вірність, гуманізм, любов до рідних та батьківщини, що єднають людські серця, звільняють і просвітлюють душу.